Особливості удобрення

Діамонійфосфат переважно вносять в основне удобрення і при посіві. Підходить для удобрення на всіх типах ґрунтів. Ефективність удобрення діамонійфосфатом зростає при рівномірному розподілу в шарі ґрунту при суцільному обробітку або в оброблюваній смузі при технології strip-till. Припосівне внесення діамонійфосфату буде корисне рослині у випадку розміщення гранул на кілька сантиметрів нижче рівня розташування насіння. Розміщення добрива на одному рівні з насінням не впливає на нього токсично, але створює обмеженість використання поживних речовин. 

Підживлення добривом по ефективності засвоєння поживних речовин значно поступається допосівному і припосівному удобренню через низьку міграційну здатність фосфору, незалежно від вологозабезпеченості, оскільки коренева система заглиблюється швидше за міграцію сполук фосфору добрива вниз по профілю. Для підвищення ефективності підживлення культур діамонійфосфатом в період вегетації його проводять на глибину не менше 8-10см і при наявності достатнього вологозабезпечення. Плодово-ягідні культури підживлюють весною до початку активної вегетації або в осінній період після завершення активної вегетації з обов’язковим перемішуванням з верхнім шаром ґрунту.

Якщо дане добриво використовувати у якості стартового (допосівного чи припосівного), то при підживленні рослину необхідно підтримати ще одним добривом зі вмістом азоту в період росту. 

Внесення даного добрива після проростання насіння не впливає на фосфорне підживлення рослини. Причиною цього є затримка фосфору часточками ґрунту і, як результат, ускладнює його горизонтальне переміщення. З опадами фосфор може потрапити на глибину всього 5-6 см. Тому при внесенні діамонійфосфату необхідно орієнтуватись на 5-6 см нижче глибини посіву. 

Норми внесення діамонійфосфату встановлюють, виходячи з забезпеченості ґрунтів доступними формами фосфору, потреби культури у фосфорі і планової врожайності.