Особливості удобрення.
Одна з найбільш урожайних зернових культур. Її потенційна врожайність досягає більше 15т/га. Обмеженнями врожайності найчастіше виступають запаси вологи та забезпеченість поживними речовинами. На 1 т зерна з відповідною стебло-листовою масою необхідно культурою спожити 25-32 кг N, 10-14 кг P2O5 та 25-35 кг K2O. Азот має найбільший вплив на рівень врожайності.
На початковому етапі росту споживання поживних речовин з ґрунту мінімальне. Фази 3-5 та 7-8 листків є одними з найкритичніших у розвитку кукурудзи щодо доступності рослині макро-та мікроелементів. Починаючи з фази шести-восьми листків наступає інтенсивне використання азоту та калію. Спостерігається два різких періоди зростання споживання азоту. Перший період наступає перед фазою викидання волоті, а другий – від цвітіння і до молочно-воскової стиглості. Засвоєння калію зростає швидко, без стрибків і сповільнюється тільки в період формування зерна, засвоївши до цього моменту до 95% спожитого калію. Споживання фосфору наростає плавно протягом вегетації і припиняється перед закінченням вегетації. Критичним щодо споживання фосфору є початкові фази росту. Тому, достатнє забезпечення ґрунту фосфором або його стартова доза сприяють кращому проходженню кукурудзою критичних фаз росту.
Вносять під кукурудзу фосфорно-калійні добрива під основний обробіток ґрунту з добрим його перемішуванням, краще на глибину 15-20 см. Азотні добрива можна вносити в основне і припосівне удобрення та в підживлення. Доза припосівного удобрення не повинна перевищувати 10 кг/га N та 10-20 кг/га P2O5. Підживлення азотними добривами доцільно проводити до фази 7-8 листка. Спосіб застосування залежить від виду і форми добрива, зволоженості ґрунту. Доза азоту до 50 кг/га.